Село почало свою історію як невеличке козацьке поселення у середині ХVІІІ ст., де поряд з ним пролягала прикордонна дорога і йому судилося виконувати роль населеного пункту зі сторожовим постом. 

Згодом, в останній чверті ХVІІІ ст., коли село носило назву Красне поле, для боротьби з гайдамаками поряд з ним було зведено форпост – земляне укріплення. Наприкінці століття з легкої руки першого Новоросійського намісника Г.О.Потьомкіна-Таврійського воно стало іменуватися Красносіллям і на його території було облаштовано російсько-польську митницю (у 1740 – 1795 рр. село було прикордонним згідно з договорами про кордон 1740 і 1781 рр). Воно виконувала роль контрольно-пропускного пункту і карантину між державами. 1761 року у Красносіллі вже була своя церква збудована на честь Святого Симеона Богоприємця, а це значить, що було населеним пунктом, як мінімум з 200 дворів. На жаль церква була дерев’яною і до наших днів не збереглася, оскільки 1921 року згоріла.

Влітку 1918 року, під час австро-німецької окупації, в селі створено партизанський загін, до якого входило понад 100 чоловік. Командував загоном житель села Пилип Олизько. Загін розгромив німецький гарнізон на залізничній станції Фундукліївка. В цьому бою П. І. Олизько загинув. Пізніше загін влився в одну з регулярних частин Червоної Армії На початку 1918 року в с. Красносіллі було встановлено Радянську владу. Першим органом був ревком, який періодично очолювали Мефодій Михайлов, Михайло Арутін та інші. В 1920 році виникає перша місцева комсомольська організація, яку очолив Герасим Омельченко. В числі активістів організації були Іван Бевз, Леся Бевз та інші. В грудні 1922 року в селі була організована сільсько-господарська комуна ім.. Леніна. На перших кроках комуни досягли певних успіхів, за що кілька разів відзначалися адміністративними органами. Разом з тим в комуні було багато і слабких сторін. 1 жовтня 1927 року комуна припинила своє існування.